Мо Жань відчував, що вибрати Чу Ваньніна на роль свого вчителя було величезною помилкою: аж надто різними вони здавалися. Якщо один усією своєю сутністю нагадував кота, то інший - скидався на дурного пса, який тільки і може, що виляти хвостом і пускати слину. Мо Жань споконвіку був переконаний у тому, що собакам належить водитися лише з собаками. Наприклад, його старший брат-наставник, красивий і покірний, наче милий японський шпіц, міг би стати ідеальним партнером. Про такі союзи ще кажуть, що їх благословили самі небеса. Утім, після своєї смерті й відроження, після двох минулих життів, тим, кого він щоразу повертав до свого лігва, ставав саме нестерпний білосніжний Вчитель-кіт...